Монумент Покрови Божої матері, м. Коростень, Житомирська обл., скульптор - Ігор Зарічний
27 січня людство поминає жертв Голокосту, геноциду головним чином єврейського народу у часи другої світової війни. Поминає для того, щоб не забувати, не забувати для того, щоб подібне не повторювалось у майбутньому.
Фотографія на початку статті була зроблена біля 10 років тому, коли під час екскурсії по місту Коростеню (Житомирська область), ми підійшли до цього монументу з моїм однокласником, який належить до національних меншин України. Я був позитивно вражений і заворожений монументом, коли ж я подивився на обличчя мого супутника, то "прочитав" на ньому щось схоже на страх і неприємне збентеження.
Про те, що різні люди по-різному сприймають витвори мистецтва і інші речі було відомо давно. Про причини різного сприйняття різними людьми одних і тих самих речей відомо мало. Хоча найбільш ймовірними найочевиднішими причинами, для науковця-біолога будуть відмінності структури і функції нейронних мереж головного мозку різних людей. Ці відмінності визначаються, як генами, тобто спадковістю, і умовами виховання, так і іншими факторами, деякі з яких ймовірно ще є невідомими.
Нейронні мережі мого головного мозку сприйняли позитивно цей монумент. Нейронні мережі головного мозку мого однокласника сприйняли його негативно. Більше того я впевнений, що якби йому довелось проходити біля цього монументу кожен день, то він почав би шукати обхідний шлях, щоб не проходити біля нього і не відчувати неприємних емоцій.
Чи можна було б його засуджувати за це? Звичайно ні. Оскільки дерегуляція його мозку внаслідок неприємних емоцій від монументу заважала б його нормальному життю, а можливо і роботі.
Це саме стосується не тільки людини, про яку йде мова, і цього монументу, а і інших людей і речей, і не тільки речей.
І більшість науковців погодяться, що для того щоб змінити сприйняття людьми речей потрібно буде змінити їх гени, а не тільки виховання. Змінити ж фактори впливу, які невідомі, просто неможливо, оскільки вони невідомі. Але знову ж таки більшість науковців скаже, що змінювати гени задля зміни сприйняття не варто. Оскільки генетична різноманітність потрібна для виживання людей, як біологічного виду. Окрім того та ознака, що не дозволяє комусь позитивно сприймати щось, може допомогти йому у чомусь іншому, а отже може бути цінною ознакою. І якщо всі люди стануть схожими один на одного, то це зробить людство загалом вразливим і мало здатним до виживання у майбутньому.
Все вищенаведене примушує поставити певні питання.
Наприклад:
- а чи варто примушувати когось бути толерантним до того, що йому дуже неприємне? чи можливо варто просто зробити так, щоб люди і неприємні їм люди і речі не зустрічались, тобто знаходились у різних районах, містах, селах або країнах?
- чи різноманітність між осередками не краще, ніж різноманітність у кожному осередку?
- якщо когось сприймають як гомофобів, то чи не варто їх антиподів сприймати як гетерофобів або натурофобів?
- чому ті, хто пропагують різноманітність забувають про те, що відсутність толерантності до чогось теж є частиною різноманітності?
- наскільки сильна дерегуляція мозку людей, яких заставляють толерувати те, що їм неприємне? чи не заважає ця дерегуляція нормальній роботі їхнього мозку і не шкодить їхньому здоров'ю?
- чи не варто розділяти людей за рівнем чутливості нервової системи і сприйняття речей і людей?
У резолюції ООН щодо Голокосту сказано: "Голокост, що призвів до винищення однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість" [1] (це резолюція дивним чином зникла декілька днів тому з вебсайту ООН [2]).
Останнім часом на думку спадає, що те що призвело до голокосту, а саме "ненависть, фанатизм, расизм і упередженість " беруть на своє озброєння різні меншини, як то національні і сексуальні, так і інші.
Шлях вирішення конфліктів між різними людьми лежить у дослідженні їхніх причин і в тому числі біологічних причин сумісності і несумісності різних людей і речей.
Використані джерела:
https://drive.google.com/file/d/1N6jIEw_K9Vr0MtnYiL9qmnLDwbVjenkn/view?usp=sharing
https://www.un.org/en/holocaustremembrance/docs/res607.shtml