Наукові новини, Том 1, №6, 27 червня 2019
Деякі аспекти психології влади загалом і влади в науці зокрема
Деякі аспекти психології влади загалом і влади в науці зокрема
Олександра Шаповалова
Олександра Шаповалова
(магістр еспериментальної психології, психолог, викладач психології; спеціалізація - психологічний аналіз текстів та методів наукового дослідження)
(магістр еспериментальної психології, психолог, викладач психології; спеціалізація - психологічний аналіз текстів та методів наукового дослідження)
Людське, надто людське…
Людське, надто людське…
Ф. Ніцше
Ф. Ніцше
Реферат
Реферат
У статті кортоко розглянуто наступні аспекти психології влади: -хто прагне влади, - навіщо потрібна влада, -що влада робить з людиною. Також піднімається питання: чому так важко відмовитись від влади.
У статті кортоко розглянуто наступні аспекти психології влади: -хто прагне влади, - навіщо потрібна влада, -що влада робить з людиною. Також піднімається питання: чому так важко відмовитись від влади.
Стикаючись з суспільними проблемами, звичайно ми думаємо, що знаємо їх причини – неналежні люди займають владні позиції. Ми звикли до цього, але відчуваємо подив, застосовуючи таке ж розуміння до питань, пов’язаних зі світом науки. Нам здається, що люди, які пройшли спеціальну підготовку направлену на розвиток інтелектуальних здібностей, мають відрізнятись від усіх інших та діяти інакше. Отже, давайте розглянемо питання влади та зловживання владою взагалі і в науковій сфері зокрема .
Стикаючись з суспільними проблемами, звичайно ми думаємо, що знаємо їх причини – неналежні люди займають владні позиції. Ми звикли до цього, але відчуваємо подив, застосовуючи таке ж розуміння до питань, пов’язаних зі світом науки. Нам здається, що люди, які пройшли спеціальну підготовку направлену на розвиток інтелектуальних здібностей, мають відрізнятись від усіх інших та діяти інакше. Отже, давайте розглянемо питання влади та зловживання владою взагалі і в науковій сфері зокрема .
Аспект 1. Хто прагне влади
Аспект 1. Хто прагне влади
Розглядаючи психологічні характеристики особистості, яка прагне влади, науковці пропонують різні характеристики. Б.Рассел [1] вважав, що прагнення до влади закладене в кожну людину, що досить схоже на розуміння потягу людини до влади у Ф.Ніцше [2]. І, хоча А.Адлер [3] не підтримував таку саме трактовку, бажання влади як засобу досягнення безпеки та самодосконалості описано і у нього. Навпаки, розглядаючи аналітичну психологію К.Г.Юнга [4] та її наслідки, ми побачимо, що, принаймні деяка частина людства, влади може не тільки не хотіти, але й відчувати її як неприємний та зайвий тягар. Але й тут, розділяючи владу на явну, видиму владу, яку можна унаочнити у фігурі, наприклад, політичного лідера, та владу «сірого кардиналу» - приховану, непомітну, ту, що діє, якби «смикаючи за нитки», ми вже не будемо настільки певні, що людина, яка відмовляється від влади першого типу, не буде бажати влади другого типу. До цього типу відносяться всі ті випадки, які вивчає психологія впливу під назвою маніпулювання описані Е.Шостромом [5], типи маніпуляторів та ігри Е.Берна [6]. Таких звичайно називають маніпуляторами, а їх особистість характеризується тріадою рис – схильність до брехні, аномалій психики та нарцисизму. Це – так звана «темна триада». [7]. Це – те, що звичайно називається в психології «Емоційно-нестабільним типом особистості», або «Прикордонним типом особистості». Тобто це ще не хвороба, але вже і не нормальний стан здорової, за загально прийнятими мірками, людини. Це – життя на кордоні між відносно нормальним, на думку більшості людей, світосприйняттям і відношенням до світу та інших людей, та аномальним, психотичним, знову ж таки на думку більшості людей, світосприйняттям та відношенням [8]. І, як не дивно, люди саме цього типу часто досягають кар’єрних та ділових успіхів, адже їх не зупиняють загальноприйняті моральні та емоційні гальма, як інших. Отже, узагальнимо: прагнути влади може кожна людина. Це – природна потреба людської істоти, хоча не завжди людина може її усвідомлювати та ще рідше має можливість її задовольнити, у випадку прагнення високих керівних посад. Але цей базовий потяг трансформується у деяких людей в нав’язливу домінантну потребу влади над іншим, реалізуючи яку, такі люди не зупиняються перед маніпуляціями та зловживаннями. Саме ці люди йдуть далі там, де зупиняється пересічна людина, для якої влада не є самоціллю.
Розглядаючи психологічні характеристики особистості, яка прагне влади, науковці пропонують різні характеристики. Б.Рассел [1] вважав, що прагнення до влади закладене в кожну людину, що досить схоже на розуміння потягу людини до влади у Ф.Ніцше [2]. І, хоча А.Адлер [3] не підтримував таку саме трактовку, бажання влади як засобу досягнення безпеки та самодосконалості описано і у нього. Навпаки, розглядаючи аналітичну психологію К.Г.Юнга [4] та її наслідки, ми побачимо, що, принаймні деяка частина людства, влади може не тільки не хотіти, але й відчувати її як неприємний та зайвий тягар. Але й тут, розділяючи владу на явну, видиму владу, яку можна унаочнити у фігурі, наприклад, політичного лідера, та владу «сірого кардиналу» - приховану, непомітну, ту, що діє, якби «смикаючи за нитки», ми вже не будемо настільки певні, що людина, яка відмовляється від влади першого типу, не буде бажати влади другого типу. До цього типу відносяться всі ті випадки, які вивчає психологія впливу під назвою маніпулювання описані Е.Шостромом [5], типи маніпуляторів та ігри Е.Берна [6]. Таких звичайно називають маніпуляторами, а їх особистість характеризується тріадою рис – схильність до брехні, аномалій психики та нарцисизму. Це – так звана «темна триада». [7]. Це – те, що звичайно називається в психології «Емоційно-нестабільним типом особистості», або «Прикордонним типом особистості». Тобто це ще не хвороба, але вже і не нормальний стан здорової, за загально прийнятими мірками, людини. Це – життя на кордоні між відносно нормальним, на думку більшості людей, світосприйняттям і відношенням до світу та інших людей, та аномальним, психотичним, знову ж таки на думку більшості людей, світосприйняттям та відношенням [8]. І, як не дивно, люди саме цього типу часто досягають кар’єрних та ділових успіхів, адже їх не зупиняють загальноприйняті моральні та емоційні гальма, як інших. Отже, узагальнимо: прагнути влади може кожна людина. Це – природна потреба людської істоти, хоча не завжди людина може її усвідомлювати та ще рідше має можливість її задовольнити, у випадку прагнення високих керівних посад. Але цей базовий потяг трансформується у деяких людей в нав’язливу домінантну потребу влади над іншим, реалізуючи яку, такі люди не зупиняються перед маніпуляціями та зловживаннями. Саме ці люди йдуть далі там, де зупиняється пересічна людина, для якої влада не є самоціллю.
Аспект 2. Навіщо потрібна влада
Аспект 2. Навіщо потрібна влада
Дуже часто, говорячи про владу, науковці використовують порівняння з наркотиком. Але що ж саме робить її такою принадливою?
Дуже часто, говорячи про владу, науковці використовують порівняння з наркотиком. Але що ж саме робить її такою принадливою?
По-перше – компенсація вад особистості. Той, хто «вчора був ніким, а сьогодні став всім», почуває себе не лише у більшій безпеці, більш сильним, впевненим та досконалим, він начебто стає вище, фізично сильнішим, більш привабливим [9]. Згадаємо історії, коли ректори ВУЗів розповідають про несамовите кохання, яке поєднує їх з юними красунями. Вони самі вірять в це кохання, а часом і красуні вірять в силу цього кохання, бо влада сама по собі робить людину сексуальною [10]. По-друге, і це не менш важливо. Влада дає людині можливість досягти того, чого вона досі прагнула [11]. Якщо в неї були амбіції – вона задовольняє багато з них. Якщо вона прагнула змінити світ на краще – наразі їй дано таку можливість (інше питання, чи вона дійсно зможе це зробити). Якщо вона хотіла щось створити, дізнатись, кудись потрапити, перевірити якусь гіпотезу – зараз вона має можливості для такої творчості, як інтелектуальної, так і соціальної.
По-перше – компенсація вад особистості. Той, хто «вчора був ніким, а сьогодні став всім», почуває себе не лише у більшій безпеці, більш сильним, впевненим та досконалим, він начебто стає вище, фізично сильнішим, більш привабливим [9]. Згадаємо історії, коли ректори ВУЗів розповідають про несамовите кохання, яке поєднує їх з юними красунями. Вони самі вірять в це кохання, а часом і красуні вірять в силу цього кохання, бо влада сама по собі робить людину сексуальною [10]. По-друге, і це не менш важливо. Влада дає людині можливість досягти того, чого вона досі прагнула [11]. Якщо в неї були амбіції – вона задовольняє багато з них. Якщо вона прагнула змінити світ на краще – наразі їй дано таку можливість (інше питання, чи вона дійсно зможе це зробити). Якщо вона хотіла щось створити, дізнатись, кудись потрапити, перевірити якусь гіпотезу – зараз вона має можливості для такої творчості, як інтелектуальної, так і соціальної.
І третє – влада дає людині в найбільш повній мірі використати свої здібності, тобто вона дає найбільшу інтелектуальну, емоційну та фізичну стимуляцію організму людини. І це вже схоже на відчуття людини, яка страждає на пристрасть до азартних ігор, або того самого наркомана [12].
І третє – влада дає людині в найбільш повній мірі використати свої здібності, тобто вона дає найбільшу інтелектуальну, емоційну та фізичну стимуляцію організму людини. І це вже схоже на відчуття людини, яка страждає на пристрасть до азартних ігор, або того самого наркомана [12].
Аспект 3. Що влада робить з людиною
Аспект 3. Що влада робить з людиною
Отже, як ми бачимо, влада начебто робить людину більш досконалою, бездоганною, популярною, сильною. Вона надає почуття азарту, відкриває нові горизонти, ставить нові цілі та дає можливість їх досягати. Завдяки владі людина стає більш привабливою та цікавою іншим, адже її оточують ті, хто хочуть чогось отримати з її допомогою, тому багато лестять їй. Крім цього, ті, хто мають владу, гроші, можливості, схильні до створення зв’язків з подібними до себе. «Рука руку миє», «ти - мені, я – тобі», «свої люди, розрахуємось». Таким чином створюються альянси та союзи, вихід з яких не завжди безпечний або взагалі можливий, адже вчорашній соратник завтра може перетворитись на небезпечного свідка.
Отже, як ми бачимо, влада начебто робить людину більш досконалою, бездоганною, популярною, сильною. Вона надає почуття азарту, відкриває нові горизонти, ставить нові цілі та дає можливість їх досягати. Завдяки владі людина стає більш привабливою та цікавою іншим, адже її оточують ті, хто хочуть чогось отримати з її допомогою, тому багато лестять їй. Крім цього, ті, хто мають владу, гроші, можливості, схильні до створення зв’язків з подібними до себе. «Рука руку миє», «ти - мені, я – тобі», «свої люди, розрахуємось». Таким чином створюються альянси та союзи, вихід з яких не завжди безпечний або взагалі можливий, адже вчорашній соратник завтра може перетворитись на небезпечного свідка.
Чому так важко відмовитись від влади, незважаючи на коефіцієнт інтелекту і підготовку
Чому так важко відмовитись від влади, незважаючи на коефіцієнт інтелекту і підготовку
І ось ми дісталися питання, з якого почали – як трапляється, що добрі люди з натренованим інтелектом, що отримали спеціалізовану освіту, мають високий IQ та добре знають світ, стають некритичними саме в цьому питанні – в оцінці своєї ролі в світі та науці, та чіпляються за владу “до останнього”. Розглянемо уявний приклад еволюції такого спеціаліста.
І ось ми дісталися питання, з якого почали – як трапляється, що добрі люди з натренованим інтелектом, що отримали спеціалізовану освіту, мають високий IQ та добре знають світ, стають некритичними саме в цьому питанні – в оцінці своєї ролі в світі та науці, та чіпляються за владу “до останнього”. Розглянемо уявний приклад еволюції такого спеціаліста.
Ось, навчається певний студент - талановитий та розумний, амбітний і має деякі ідеї стосовно розвитку власної галузі. Він закінчує університет, аспірантуру, отримує гарну посаду та робить кар’єру. При цьому він багато у чому собі відмовляє. Поки його однолітки гуляють, він навчається та працює. Він заводить дружбу з тими, хто може бути корисним, одружується на тій, хто може допомогти йому в розвитку кар’єри. Потрапивши на високі щаблі влади, витративши на це десятиріччя, він розуміє, що досяг всього цього власною працею та талантом. Адже там, звідки він прийшов, таких талановитих та розумних були тисячі, а керівником високого рівня став лише він. Його оточують сотні людей, які кожного дня лестять йому, і він цьому вірить. Багато договорів тримається на його авторитеті та імені, стосунках з іншими, він подобається жінкам. І ось він старіє. З’являються нові талановиті та розумні, що хочуть зайняти його місце. «Але я краще!» - думає науковець. – «Я досяг так багато, я зробив такі речі, мене так хвалять, вся історія мого життя доводить, що я – найсильніша та найрозумніша “тварина” в цих наукових “джунглях”». А крім цього, відмовитись від влади інколи означає втратити все набуте. Стати водночас не перспективним розумним красенем, а просто старцем. Не тим, до кого йдуть з проханням та договорами, а тим, хто вже мало кому потрібен. З’ясувати, що “друзі” ніколи його не любили і не поважали насправді. Залишити всі можливості для творчості та нудьгувати. Втратити доступ до джерел збагачення та отримання потрібних ресурсів. Та, мабуть, стати небажаним свідком, і тим, кого завтра звинуватять у помилках, про які сьогодні лише шепочуться за спиною.
Ось, навчається певний студент - талановитий та розумний, амбітний і має деякі ідеї стосовно розвитку власної галузі. Він закінчує університет, аспірантуру, отримує гарну посаду та робить кар’єру. При цьому він багато у чому собі відмовляє. Поки його однолітки гуляють, він навчається та працює. Він заводить дружбу з тими, хто може бути корисним, одружується на тій, хто може допомогти йому в розвитку кар’єри. Потрапивши на високі щаблі влади, витративши на це десятиріччя, він розуміє, що досяг всього цього власною працею та талантом. Адже там, звідки він прийшов, таких талановитих та розумних були тисячі, а керівником високого рівня став лише він. Його оточують сотні людей, які кожного дня лестять йому, і він цьому вірить. Багато договорів тримається на його авторитеті та імені, стосунках з іншими, він подобається жінкам. І ось він старіє. З’являються нові талановиті та розумні, що хочуть зайняти його місце. «Але я краще!» - думає науковець. – «Я досяг так багато, я зробив такі речі, мене так хвалять, вся історія мого життя доводить, що я – найсильніша та найрозумніша “тварина” в цих наукових “джунглях”». А крім цього, відмовитись від влади інколи означає втратити все набуте. Стати водночас не перспективним розумним красенем, а просто старцем. Не тим, до кого йдуть з проханням та договорами, а тим, хто вже мало кому потрібен. З’ясувати, що “друзі” ніколи його не любили і не поважали насправді. Залишити всі можливості для творчості та нудьгувати. Втратити доступ до джерел збагачення та отримання потрібних ресурсів. Та, мабуть, стати небажаним свідком, і тим, кого завтра звинуватять у помилках, про які сьогодні лише шепочуться за спиною.
Ні, щоб відмовитись від влади добровільно, потрібно бути надлюдиною. А він – просто людина. Як пам’ятаємо, архієпископ гренадський з роману А. Лесажа [13] найняв Жиль Бласа слідкувати за якістю своїх промов (тобто, літературним критиком), щоб не пропустити момент, коли старіючий архієпископ втратить свій літературний дар та вберегти старого від ганьби. Відчуваючи щиру любов до доброго старця, Жиль Блас виконав його прохання. Та в той же день був звільнений. Влада – надто людське явище, щоб бути відкинутою так просто, навіть розумною та тренованою людиною. Протягом усієї історії людства лише одиниці наважувались на це добровільно – йшли не під впливом обставин, не через погане здоров’я, або зберігаючи «добре лице при поганій грі» в домовленостях з противниками, а просто кидали владу та йшли.
Ні, щоб відмовитись від влади добровільно, потрібно бути надлюдиною. А він – просто людина. Як пам’ятаємо, архієпископ гренадський з роману А. Лесажа [13] найняв Жиль Бласа слідкувати за якістю своїх промов (тобто, літературним критиком), щоб не пропустити момент, коли старіючий архієпископ втратить свій літературний дар та вберегти старого від ганьби. Відчуваючи щиру любов до доброго старця, Жиль Блас виконав його прохання. Та в той же день був звільнений. Влада – надто людське явище, щоб бути відкинутою так просто, навіть розумною та тренованою людиною. Протягом усієї історії людства лише одиниці наважувались на це добровільно – йшли не під впливом обставин, не через погане здоров’я, або зберігаючи «добре лице при поганій грі» в домовленостях з противниками, а просто кидали владу та йшли.
Список літератури
Список літератури
1. Рассел Б. Влада. Інтерв’ю 1959 року http://noblit.ru/node/1320
1. Рассел Б. Влада. Інтерв’ю 1959 року http://noblit.ru/node/1320
2. Ніцше Ф. Про владу. – Москва, 2018 https://bookz.ru/authors/nic6e-fridrih/o-vlasti_022.html
2. Ніцше Ф. Про владу. – Москва, 2018 https://bookz.ru/authors/nic6e-fridrih/o-vlasti_022.html
3. Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. Лекції по введенню до психотерапії для лікарів, психологів та учнів. – М., 2002. https://bookz.ru/authors/adler-al_fred/audiokniga_praktika_292.html
3. Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. Лекції по введенню до психотерапії для лікарів, психологів та учнів. – М., 2002. https://bookz.ru/authors/adler-al_fred/audiokniga_praktika_292.html
4. Юнг К.Г. Аналітична психологія. Тавістокські лекції. - СпБ. 1994 https://royallib.com/book/yung_karl/tavistokskie_lektsii.html
4. Юнг К.Г. Аналітична психологія. Тавістокські лекції. - СпБ. 1994 https://royallib.com/book/yung_karl/tavistokskie_lektsii.html
5. Шостром Е. Людина-маніпулятор. Внутрішня подорож від маніпуляції до актуалізації http://psylib.org.ua/books/shost01/index.htm
5. Шостром Е. Людина-маніпулятор. Внутрішня подорож від маніпуляції до актуалізації http://psylib.org.ua/books/shost01/index.htm
6. Берн А. Ігри, в які грають люди. - М., Ексмо. 2016 https://mybook.ru/author/erik-bern/igry-v-kotorye-igrayut-lyudi-kniga-1/read/
6. Берн А. Ігри, в які грають люди. - М., Ексмо. 2016 https://mybook.ru/author/erik-bern/igry-v-kotorye-igrayut-lyudi-kniga-1/read/
7. Єгорова М.С., Ситнікова М.А. Темна тріада. Психологічні дослідження. 2014 Т.7, №32 http://psystudy.ru/index.php/num/2014v7n38/1071-egorova38.html
7. Єгорова М.С., Ситнікова М.А. Темна тріада. Психологічні дослідження. 2014 Т.7, №32 http://psystudy.ru/index.php/num/2014v7n38/1071-egorova38.html
8. Лічко А.Є. Психопатії та акцентуації характеру у підлітків. Психологія індивідуальних відмінностей. Тексти. / Під. ред. Ю.Б. Гіппенрейтер, В.Я. Романова. М.: МГУ, 1982, С.288-318. https://www.psychology.ru/library/00034.shtml
8. Лічко А.Є. Психопатії та акцентуації характеру у підлітків. Психологія індивідуальних відмінностей. Тексти. / Під. ред. Ю.Б. Гіппенрейтер, В.Я. Романова. М.: МГУ, 1982, С.288-318. https://www.psychology.ru/library/00034.shtml
9. Пир’янова О. А. Методологія дослідження сексуальності: від З.Фрейда до М.Фуко. Відомості Уральского федерального университету. - 2015. Серія 3. Суспільні науки https://journals.urfu.ru/index.php/Izvestia3/article/view/1214
9. Пир’янова О. А. Методологія дослідження сексуальності: від З.Фрейда до М.Фуко. Відомості Уральского федерального университету. - 2015. Серія 3. Суспільні науки https://journals.urfu.ru/index.php/Izvestia3/article/view/1214
10. Кожев А. Психоаналіз метафізичних основ влади: З. Фрейд. Відомості ВУЗів. Північно-Кавказьський регіон. Суспільні науки. 2015 №3.
10. Кожев А. Психоаналіз метафізичних основ влади: З. Фрейд. Відомості ВУЗів. Північно-Кавказьський регіон. Суспільні науки. 2015 №3.
11. Вятр Е.Й. Соціологія політичних стосунків. Пер. В. Скляр, А. Ніколаєв. - М.: Прогрес, 1979. С.199.
11. Вятр Е.Й. Соціологія політичних стосунків. Пер. В. Скляр, А. Ніколаєв. - М.: Прогрес, 1979. С.199.
12. Конфісахор А.Г. Психологія влади. Кафедра політичної психології Санкт-Петербургського Державного Университету. 2002. http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s01/z0001083/st000.shtml
12. Конфісахор А.Г. Психологія влади. Кафедра політичної психології Санкт-Петербургського Державного Университету. 2002. http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s01/z0001083/st000.shtml
13. Лесаж А. Жиль Блас. Видавництво Академії наук БССР https://www.e-reading.club/book.php?book=73757
13. Лесаж А. Жиль Блас. Видавництво Академії наук БССР https://www.e-reading.club/book.php?book=73757
попередня стаття/наступна стаття