Наукові новини, Том 1, № 7, 25 липня 2019 р.


Наука, інженерія, медицина і маніпулювання свідомістю

Д. Демиденко (редактор)


Наука за розумінням більшості науковців – це, перш за все, галузь людської діяльності направлена на здобуття нових, до того нікому невідомих, базових знань. Інженерія і медицина – це галузі людської діяльності, які застосовують наявні знання для вирішення певних технічних проблем або лікування людей, відповідно.



Національною академією наук України (НАНУ) вже більше 40 років керує інженер-технолог зварювальник Борис Патон, який багато інженерних і технологічних напрямків, які розвиває НАНУ, називає науковою діяльністю і фінансування цієї “наукової” діяльності державою сильно лоббіюється керівництвом НАНУ, як от на нещодавньому візиті до новообраного президента Володимира Зеленського [1]. В Україні існує Національна академія медичних наук (НАМНУ), яка працює за схожою схемою повністю (оскільки в НАНУ, окрім інженерної і технологічної, існує і дійсно наукова діяльність) і, займаючись фактично медициною, фінансується як наукова організація.


Отже у цих випадках ми маємо наявність застосування такого методу пропаганди з боку українських академій, як підміна понять, який є складовою частиною такої галузі пропаганди, як маніпулювання свідомістю [2]. Цей метод широко застосовується релігійними організаціями і в рекламі.

(Щодо повзучої маніпуляції свідомістю великою частиною світової медицини, яка хоче називатись наукою, то це тема окремої статті, і на думку автора відображає зростаючу роль фальсифікованих досліджень і дослідників-фальсифікаторів у цій галузі. Рівень фальсифікацій у біомедичній галузі набув загрозливих масштабів і про це все частіше пише світова наукова преса [3]).


І все б нічого, але це маніпулювання свідомістю державних діячів керівниками українських академій буде коштувати українським платникам податків приблизно 8,5 млрд. гривень у 2019 році [4], що складає приблизно 0,9% всіх бюджетних видатків України, які витратять на НАНУ і НАМНУ і які використовуються вкрай неефективно йдучи на низьку заробітну платню науковцям, утримання застарілої нерухомості і задоволення потреб у самореалізації пристарілого керівництва цих академій у вигляді фінансування напрямків досліджень сумнівної цінності, оскільки розподіл цього фінансування і цінність результатів ніким не контролюється окрім самого керівництва цих академій. Тобто ці дідусі просто вибивають собі гроші на “іграшки”.


Окрім методів маніпулювання свідомістю, наприклад НАНУ, застосовує і інші методи впливу на державних діячів, такі як хабарництво. Однак хабарництво доволі специфічне. Хабарництво у вигляді присвоєння титулів академіків і членів кореспондентів НАНУ.

Серед таких випадків відомі наступні:

1. Присудження звання академіка НАНУ Володимиру Литвину у 2003 році [5], тобто у той час, коли він обіймав посаду голови Верховної Ради України VI-го скликання 2002-2004 років [6].

2. Присудження звання академіка НАНУ Богдану Данилишину у 2009 році [7], у той час, коли він був міністром економіки України у 2007-2010 роках [8]. Чи є збігом поява першого президента НАНУ (Володимира Вернадського) – людини з доволі сумнівними науковими досягненнями, і будівлі президії НАНУ на проекті банкноти у 1000 гривень від Національного Банку України (НБУ) [9], у той час як пан Данилишин обіймає посаду голови наглядової ради НБУ [10] чи ні? Важко сказати. І чи не є збігом той факт, що купюри великого номіналу в основному використовуються для уникнення контролю за обігом коштів і саме такого контролю не хоче і НАНУ також? Нагадаю, ЄС цього року остаточно припинив друк банкнот у 500 євро [11], оскільки вони часто використовуються для незаконних операцій.

3. 6 з 24 членів Наукового Комітету Національної Ради з питань науки і технологій, який відіграватиме ключову роль у контролі діяльності Національного Фонду Досліджень, що має розподіляти кошти на конкурсній контрольованій основі на відміну від НАНУ і НАМНУ, у 2018 році отримали заохочення/хабарі у вигляді посад членів кореспондентів і академіків НАНУ (а саме: Климчук, Єгоров, Мчедлов-Петросян, Стасик – членів кореспондентів; Слюсаренко, Дідух – академіків) [12]. Чи вплинуло і вплине це на прийняття ними рішень, що стосуватимуться преференцій для потрібних осіб НАНУ у розподілі коштів НФД. Знову ж таки важко сказати.


Про хабарі у вигляді кандидатських і докторських дисертацій, чи про продаж їх за гроші науковцями академій, годі вже й казати. До речі, найбільш відомі компанії, які займаються організацією таких продажів вільно шукають науковців для цього в Україні на інтернет ресурсах для роботодавців і шукачів роботи.


Хабарі у вигляді звань членів-кореспондентів і академіків (дійсних членів) йдуть з бонусом щомісячної стипендії у розмірі 3400 гривень і 5112 гривень, відповідно, згідно Статті 36 відповідного Закону [13] і окремої постанови Уряду [14]. Грошове вираження хабарів у вигляді кандидатських/PhD і докторських дисертацій істотно обмежили прийняттям норми, що надбавки за наукові ступені (15 і 25 %, відповідно) можуть сплачуватись тільки у випадку здійснення діяльності за профілем наукового ступеня, але це рішення залишили на розсуд керівників установ [15].


Повертаючись до лобіювання керівництвом академій виділення фінансування від держави, хочеться запитати: Якщо у вас так багато успіхів, то чому ваші здебільшого інженерні і медичні здобутки не приносять прибутку, який би покривав ваші видатки? Навіщо вам кошти платників податків? Часто можна почути у відповідь, що наука не приносить прибуток у короткостроковій перспективі. Але, повторюсь, інженерія і медицина – це не науки. Це практичне застосування здобутих наукою знань, тобто ця діяльність повинна приносити прибуток. Якщо його немає, то організації, які її здійснюють (НАНУ і НАМНУ у цьому випадку) займаються окозамилюванням при власній бездіяльності або неспроможності.


Інше питання – питання академічної свободи, яку начебто повинні забезпечувати академії. Про яку академічну свободу йдеться, якщо мова йде про кошти платників податків? На ці кошти мають здійснюватись дослідження для поліпшення добробуту і задоволення потреб громадян країни. А академічно вільними можна бути за власні кошти, за кошти держави після фахової незалежної експертизи проектів, за кошти різноманітних недержавних фондів, якщо у останніх двох випадках буде зацікавленість напрямками такого вільнодумства.

28 років академічно вільного зварювання – це вже занадто навіть для такого професійного окозамилювання.


Після прийняття у 2015 році нового закону Про Наукову і Науково-Технічну діяльність існування академій в Україні, як розпорядників державних коштів на дослідження, поступово стає недоцільним. Сподіваюсь нова Верховна Рада після закінчення організаційних процедур з створення і налагодження роботи Національного Фонду Досліджень (НФД) продовжить наукову реформу і, розділить наукові, інженерно-технологічні і медичні установи, перетворить президії академій, наприклад, на ради директорів інститутів, які не вирішуватимуть істотних фінансових питань, або розподілить науково дослідницькі інститути між університетами давши можливість керівному складу академій сформувати громадську або приватну організацію, яка захищатиме інтереси науковців.


Науково дорадчу функцію вже виконує Науковий комітет Національної Ради з питань Науки і Технологій. Розподіл коштів здійснюватиме НФД. Необхідний ще контролюючий орган з питань дотримання академічної доброчесності і законодавчі механізми позбавлення наукових ступенів і інших видів відповідальності у разі виявлення випадків академічної недоброчесності (плагіат, підробка результатів досліджень, торгівля авторством досліджень).

Найближчим часом можна просто скасувати постанову Уряду про збільшення довічних стипендій членам кореспондентам і академікам [14], щоб зменшити до мінімуму можливість академій легально давати істотні грошові хабарі.


Усе вищезгадане (застосування методів маніпулювання свідомістю, плагіат, фальсифікації досліджень, торгівля авторством наукових робіт) сьогодні створює у академіях таку атмосферу, що більшість людей, які цим не займаються (тобто людей тверезомислячих, здібних і орієнтованих на результат), там нормально і плідно працювати не можуть.


І останнє – кваліфікований інженер чи медик є не менш цінними ніж кваліфікований науковець. Розмежування цих понять у свідомості тих, хто займається цими видами діяльності і у свідомості суспільства піде тільки на користь, оскільки посприяє ближчому до реальності сприйняттю власної діяльності і ближчому до реальності світосприйняттю суспільства загалом.



Джерела:

1. Президент обговорив з представниками НАН перспективи розвитку науки в Україні,26 червня 2019 р, Офіційне інтернет-представництво президента України (https://www.president.gov.ua/news/prezident-obgovoriv-z-predstavnikami-nan-perspektivi-rozvitk-56073).

2. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти): Підручник/Остроухой Б. В., Петрик Б. М., Присяжнюк М. М. та ін. ; за заг- ред. Є. Д. Скулиша. - К- : КНТ, 2010. - 776 с.

3. Rein in the four horsemen of irreproducibility, Dorothy Bishop, Nature 568, 435 (2019), doi: 10.1038/d41586-019-01307-2 (https://www.nature.com/articles/d41586-019-01307-2).

4. Верховна Рада України, Закон України Про Державний бюджет України на 2019 рік (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19), бюджетна таблиця — (https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/68/f479611n176.xls).

5. Національна академія наук України, Литвин Володимир Миколайович (http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Statuses/Pages/default.aspx?PersonID=0000007648).

7. Національна академія наук України, Данилишин Богдан Михайлович (http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Statuses/Pages/default.aspx?PersonID=0000003363).

9. Національний банк України, Нова банкнота 1000 гривень (https://1000uah.bank.gov.ua/).

10. Національний банк України, Персональний склад ради НБУ (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=38459269).

11. Радіо Свобода, Остаточно припинено випуск банкнот номіналом 500 євро, 27 квітня 2019 р. (https://www.radiosvoboda.org/a/news-ostatochno-prypyneno-500-euro/29907037.html).

12. Національна академія наук україни, До складу Національної академії наук України обрано нових членів, 7 березня 2018 року (http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=3825).

13. Закон україни "Про наукову і науково-технічну діяльність", Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст.25 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19).

14. Кабінет міністрів України, Постанова від 17 жовтня 2007 р. N 1229, Київ, “Про збільшення розміру довічної плати за звання дійсного члена (академіка) та члена-кореспондента Національної академії наук і національних галузевих академій наук” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1229-2007-%D0%BF).

15. Кабінет міністрів України, Постанова від 30 серпня 2002 р. № 1298, Київ, "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1298-2002-%D0%BF).



/наступна стаття