Наукові новини, Том 2, № 8, 27 серпня 2020 року


Плагіат є різновидом шахрайства


PDF

Д. Демиденко (редактор)

Бажання здаватись кращим, ніж ти є насправді, притаманне багатьом людям. Аналіз цього бажання з точки зору біології популяцій займе багато часу і тому його не варто робити у цій статті.

Одним з наслідків вищенаведеного бажання інколи є явище плагіату, яке сумлінні дослідники вже не перший раз виявляють [1] у роботах тимчасово виконуючого обов’язки міністра освіти і науки Сергія Шкарлета [2].

Що можна зробити відносно швидко, то це проаналізувати, що саме призводить до широкого розповсюдження плагіату, зокрема, в Україні.

Окрім самого бажання приписати собі неіснуючі досягнення (1) є ще декілька факторів, які сприяють розповсюдженню плагіату, як виду шахрайства.

До них можна віднести ще відсутність дієвих механізмів покарання за плагіат (2) і існування атмосфери підробок і шахрайства як в освітньому, так і в науковому середовищі (3). Атмосфери, в якій, якщо ти цим не займаєшся, то інколи стаєш ізгоєм.

Яскравий приклад цього можу навести з власної кар’єри. У 1997 році, при написанні дипломної роботи, я почав писати її сам на основі прочитаних статей і підручників. Трохи згодом приніс перші 3-4 сторінки керівнику дипломної роботи. Він почав читати і з подивом зауважив приблизно наступне: "Вы так витиевато пишете. Зачем вообще вы это делаете?! Возьмите текст из нашей методички, текст из разных статей, скомпонуйте и всё - диплом готов!" Тобто мені намагались привити відчуття провини за оригінальну роботу, за справжній авторський текст!!! Я особисто не можу уявити нічого більш збоченого, якщо говорити про освіту і науку. Але у вітчизняних освіті і науці культ плагіату і підробки створювали і створюють саме такі керівники (до речі, той, про кого я пишу, зараз очолює відділ у науково дослідному інституті НАНУ).

Засилля подібного роду збоченців у освітній і науковій сфері і призвело до фактичного руйнування більшості галузей освіти і науки в Україні.

Що стосується випадку з Сергієм Шкарлетом, то він скоріше за все просто продукт цієї збоченої системи, а його призначення є свого роду діагнозом для тих хто його призначав, який говорить про те, що систему збудовану інтелектуальними збоченцями поки що керівництво держави змінювати не збирається, скоріше за все тому що переважна частина держслужбовців є сумлінними учнями цих застійних “інтелектуалів”.

У випадку, якщо людина у цій системі здійснила акти плагіаризму або інших видів академічної недоброчесності внаслідок впливу свого роду масового психозу і під впливом вищезазначених збоченців і їй за це соромно, то можна порадити вихід у вигляді публічного особистого визнання фактів здійснення академічної недоброчесності і відмови від усіх статей, дипломів і посад отриманих внаслідок здійснення таких актів. Але я не уявляю, що абсолютна більшість працівників освітніх і наукових установ України, які здійснювали акти академічної недоброчесності, на це здатні.

Отже потрібні радикальні методи боротьби з академічною недоброчесністю аж до її криміналізації.

Використані джерела:

2. Урядовий портал, Шкарлет Сергій Миколайович (https://www.kmu.gov.ua/profile/sergiy-shkarlet).



/наступна стаття