Наукові новини, Том 2, № 3, 26 березня 2020 року


Масовий психоз – короткий екскурс

PDF


Олександра Шаповалова (магістр еспериментальної психології, психолог, викладач психології; спеціалізація - психологічний аналіз текстів та методів наукового дослідження)

Незважаючи на актуальність, проблема масових психозів викликає багато суперечливих реакцій. Вона, як сумно відоме питання «теорії заколотів», водночас і існує, і не існує як в свідомості загальної публіки, так і фахівців суспільно-політичних наук. В кращому випадку ми схильні визнавати, що така проблема існує «взагалі», але завжди десь там, де є «погані» («недостатньо освічені» / «недостатньо розумні»/ «недостатньо сумлінні») люди. Але я – ні, я не можу підпасти під його вплив, це ніколи не може трапитись поряд зі мною, бо мої рішення завжди виважені, а дії усвідомлені – так вважає майже кожен з нас.

Отже, розглянемо питання масових психозів детальніше та розберемось з тим, чи може це трапитись «поряд зі мною».

По-перше, чим відрізняється маса, що це таке?

Маса, в найзагальнішому розумінні – це скупчення людей, натовп, певна кількість людей, які знаходяться на певній території в певний проміжок часу. Але це найпростіше розуміння, яке було розроблено дослідниками [3] ще за часів формування науки про масову поведінку. З тих часів з’явилися речі, яких просто не існувало тисячоріччя тому - засоби дистанційного зв’язку та засоби масового впливу. З появою телефонів, радіо, телевізорів, комп’ютерів та мережі Інтернет людство зробило наступний, після початку книговидавництва та масового розповсюдження газет, крок. Якщо раніше, у випадку незгоди з суспільством, людина або група людей могла просто піти в інше місто, а разом з цим повністю змінити всю культурну картину свого буття, то зараз, навіть подорожуючи світом, ми рідко надовго «випадаємо» з соціуму, адже з нами лишаються наші гаджети, за допомогою яких ми можемо дізнатись новини, зв’язатись з родинами, спілкуватись в соціальних мережах. Отже, навіть майже в пустелі, людина фактично не змінює культурного оточення, змінивши країну проживання, ми залишаємось ментально та емоційно зв’язаними з тим середовищем, яке є для нас звичним. І вже мало просто лишитися дома, щоб позбутися зв’язку з натовпом. Для збереження незалежності від соціуму потрібно також виключити всі засоби зв’язку – телефони, телевізори, не переглядати новини в Інтернет, не спілкуватись в соціальних мережах. А це, як ми розуміємо, надто складне завдання для людини сучасності – адже, якщо вона не живе в малонаселеному місці, харчуючись тим, що виробляє на землі сама, то вона має заробляти на життя в суспільстві – або щоденно працюючи на заводі, в офісі, або працюючи «віддалено», як фріланс, але обмінюючись з суспільством інформацією. Отже, в наш час, якщо ви не живете в віддаленому селищі десь на Мадагаскарі (наприклад) без Інтернету, так або інакше, ви – частина маси, частина того інформаційного світу, «мураха», яка виконує свою частину інтелектуальної та емоційної роботи суспільства як цілого.

Але повернемось до маси в її класичному розумінні. Чим вона характеризується [2]:

1)Несвідомість та емоційність – маса діє під впливом імпульсів, нераціонально, емоційно.

2)Високий рівень образності мислення та чуттєвості – маса не оперує логічними схемами, вона нібито «бачить» кінцевий результат запропонованого образу одразу, без проміжних ланок, приймаючи або відкидаючи ідею цілком. При цьому образ має досить конкретний, чуттєвий зміст. Якщо пропонується образ «ворога», який підбурювачі лише умовно позначають, то натовп, маса підставляє в цей образ конкретні обличчя фізично існуючих людей, тощо.

3) Категоричність, активність та екстремізм – одразу ж, як тільки маса приходить до якогось висновку, вона готова діяти згідно отриманих установок. І в своїх діях вона не знає меж та відтінків. Якщо діяти, то вже діяти до кінця. І той, хто ще хвилину тому був другом, якщо буде намагатись втримати масу від дії, за мить стане ворогом, якого необхідно усунути з тим більшою люттю, через те, що він здається масі «зрадником».

4) (А)моральність та релігійність – натовп ніколи, навіть вже на шляху до майбутньої жертви, вголос обговорюючи засоби її винищення, не вважає, що робить щось дурне. Ніхто не каже собі: «Я тут трохи сказився, зараз повбиваю, познущаюся над можливо безневинною жертвою, а потім піду додому». Ні, це завжди бачиться масою як «високий» порив до захисту чогось дуже важливого (родини, дітей, моралі, Вітчизни) від погані, яка загрожує цьому або хоче скривдити це. Може вже за годину або добу окремі особистості цього натовпу будуть шкодувати про те, що зробили, але під час масової дії всі вони впевнені в своїй правоті.

5) Дифузність, анонімність та безвідповідальність. Разом нас багато, ніхто ззовні не може відрізнити мене від мої сусідів, всі навколо мене впевнені в тому, що ми праві та в тому, що необхідно робити саме зараз. Отже певен і я. Разом з однодумцями я відчуваюсь таким… сильним, таким… впевненим, як ніколи в житті. Це почуття швидко охоплює всю групу, стаючи базою наступних дій.

Таким чином, емоційно заряджений, несхильний до рефлексії натовп отримує або випрацьовує в своїх межах ідею, яка є, водночас, інструкцією та спонуканням до дії, її візуальним та майже фізичним образом уяви. До того ж, впевнений в безпеці та відсутності майбутньої відповідальності за власні дії, в тому, що цими діями він захищає світ, Вітчизну, родину або мораль, натовп рушає до дії. І чим більше її розмір (кількість людей, які до нього відносяться), тим більш він рішучий та впевнений, тим швидше та сильніше діють механізми впливу на масову свідомість: зараження, навіювання та переконання [4].

А тепер повернемось до маси розрізненої, яку ми обговорювали на початку. Скупчений натовп, який знаходиться в певному місці в певний час, звісно, дуже швидко та легко піддається впливу. Але потім він розходиться, а разом з цим, частини натовпу, які тепер набувають індивідуальності та стають окремими особами, втрачають велику частину свого заряду. Хтось повернеться до тих ідей, почуттів та дій, які були йому прищеплені в натовпі, а хтось відчує їх як щось чуже та відсахнеться. А ще у когось вони будуть «тліти» в прихованому вигляді, ніяк не проявляючи себе, поки зовнішній стимул не «активує» потяг та не спонукає людину до дії.

Уявімо, що деяка група людей не буває на масових заходах, уникає скупчень. Але вона ходить на роботу в офіс, де щоденно спілкується з колегами. Вечорами вона передивляється улюблених передач, час від часу зустрічається з друзями. Спілкуючись в звичайному колі колег та друзів, окрема людина підпадає під дію загальних колективних ідей, сукупність яких складає зміст колективної свідомості. [2] Звичайно зміст цієї свідомості складається з загальновживаної інформації – знання, набуті в школі, дома в родині ще в дитинстві, в інституті, під час роботи та спілкування, а також інформація, набута через ЗМІ.

Уявімо тепер, що десь в цьому ланцюгу набуття ідей трапляється похибка. Хтось випадково або навмисно вносить невірну інформацію. Скажімо, для прикладу – що на Землю з ознайомчою місією прибули марсіани (до речі, випадок масового психозу через слухи про напад марсіан є дуже відомим в історії соціальної психології) [1], і кожний сумлінний член суспільства повинен отримати щеплення від марсіанської бацили, яку вони занесли. Ця інформація подається у вигляді спліток та чуток, про неї говорять, як про достовірну інформацію, колеги та друзі, про неї починають писати в Інтернеті та говорити в ЗМІ, спростовуючи чутки, що лише сильніше підігріває цікавість до образу марсіан та «марсіанської хвороби». І ось в один день стає небезпечно не вірити в «марсіанську хворобу», бо всі сумлінні та розумні люди в вашому оточенні переконані в її існуванні. Тому відмова вірити в це призведе до появи конфліктів на роботі, дома з найближчими людьми. Зустрічаючись з таким тиском, більшість з нас обирає сторону близьких людей та робочого оточення. Бо що мені марсіани, і що мені – колеги? Марсіани як прилетіли, так і улетять, а в цьому відділку мені ще працювати.

Коли кількість пересічних громадян, які розділяють певні погляди, досягає критичної маси, розділяти ці погляди починає майже все суспільство, якими б дивними вони не були. Це відбувається навіть простіше, коли мова йде про звичайні буденні погляди. Звісно, якщо хтось з нас, копіюючи Шерлока Холмса, почне говорити, що не знає що Земля обертається навколо Сонця (до речі, наразі набуває популярності теорія заколоту вчених, які, нібито, приховують інформацію про те, що Земля – пласка) [5], або про те, що наші сусіди слідкують за нами через стіни – це випадок хибного переконання окремої людини (якщо в усьому іншому людина демонструє здорову поведінку) або психозу окремої людини (якщо це – один з симптомів шизофренії). Але ми цілком можемо не помітити хибний/хворобливий погляд там, де ідея стосується питань більш нечітких, не буденних або складних. Наприклад, у політиці або тлумаченні сенсу певних явищ та подій. Оскільки не існує одного-єдиного погляду і різні люди можуть мати різні погляди, причому кожний з них буде сумлінно вважати істинними саме свої погляди, ми знаємо, що можлива часткова розбіжність таких тлумачень. Ми залишаємо певний «ідейний проміжок» для такої розбіжності, коли спілкуємось з колегами та друзями. «Так, цей Х – великий дивак, він вважає політиків А та Б. порядними, коли всім відомо, що вони злодії та шахраї, але ж ми так мило працюємо разом та випиваємо пиво по п’ятницях… то хай собі думає. Здебільшого, він безпечний дивак». Але може статись так, що з якоїсь причини ідеї Х стають розповсюдженими, критична маса суспільства вважає, що А та Б порядні люди, хоча це зовсім не так (на думку спостерігача), і вдома, в офісі та друзями розмовляти про це стає небезпечно, бо конфлікти, які виникають, можуть призвести до втрати друзів, роботи та навіть родини. Що це – мода, масова свідомість, переконання чи масовий психоз? Те, що здається дивним спостерігачу, все ще є нормальним для маси. Уявимо далі, що створюються комітети по зустрічі марсіан, інститути людсько-марсіанської взаємодії та марсіанського добробуту, виділяються кошти, назначаються посадовці, люди скупують зброю, щоб зустріти ворога, починаються масові хвилювання та жертви… Це що? Це – масовий психоз. І стосовно цього збігається думка як у спостерігача, так і багатьох інших людей (але явище не стає при цьому менш масовим). Але відстань між першим і другим дуже мала, ми мали зародок цього психозу ще на стадії появи чуток.

Отже, явище масового психозу – це явище дуже близьке до нас та нашого сьогодення, водночас воно дуже «тонке» в тому розумінні, що здебільшого може бути виявленим лише на відстані, коли спостерігач не знаходиться в цьому процесі сам. А це дуже важко, зважаючи на масовий характер явища та складність виходу з-під впливу масової культури. Тому спостерігати, зрозуміти, описати та якимось чином реагувати на нього можна або через деякий час, або переїхавши до іншої частини світу, змінивши коло спілкування – а отже, потрапивши в сферу впливу інших соціальних процесів, коли минуле для спостерігача втратить свою актуальність.

То що ж робити? Як захистити себе від масового психозу?

1. Якщо питання постає про вплив скупченого натовпу, то тут все просто – не ходіть до місць масового скупчення, а якщо потрапили в них – негайно їх залиште.

2. Складніше, якщо питання про вплив ЗМІ та оточення в розрізненій масі. Уникнути цього впливу набагато складніше. І перше, що потрібно визначити в цьому випадку, це розрахувати «ціну питання», або співвідношення ціни та мотивації.

Чи дійсно ви хочете уникнути цього впливу? Наскільки критичним для себе ви вважаєте це? Можливо, для того, щоб зберегти свободу від цього впливу, вам буде необхідно звільнитися з роботи, залишити друзів (або вони залишать вас), переїхати – ви готові заплатити таку ціну? Відомі випадки, коли людина, що потрапила до лав секти, та через деякий час бажала покинути її, втрачала родину, близьких людей та більшу частину соціальних контактів, отже це не пусті слова.

3. Зміст колективної свідомості, який входить в ядро впливу, це - завжди певна інформація, емоція, це - «щось», що існує. Неможливо замістити «щось» - «нічим», тобто неможливо сказати собі: «Я не піддамся цьому впливу» і не піддатись йому. В найкращому випадку ви потрапите під вплив чогось ще, чогось протилежного або схожого, але це також буде вплив. Отже, вам необхідно знайти для себе інший зміст, інше «щось», що ви оберете свідомо і чим «перекриєте» зміст впливу. Але це буде ваш усвідомлений вибір (якщо таке взагалі можливе в умовах суспільства).

4. Зіставляйте інформацію з різних джерел і виділяйте по можливості джерела достовірної інформації перевірені особистим досвідом. Хоч би якою простою не була ця порада, ви здивуєтесь, як багато освічених та розумних людей знехтували цим правилом. Аналізуючи інформацію, на яку ви спираєтесь, обираючи характер дій, не можна оминати джерела, які вам не подобаються лише тому, що вам, наприклад, не подобається їх автор. Бо, якщо ви спираєтесь лише на думку тих, хто вам подобається, не дивно, що його погляди співпадають з вашими («він думає як я – значить, він добра людина. Раз він добра людина – значить, його інформації можна довіряти»), так ви заженете себе у коло без доступу свіжої інформації.

5. Критично оцінюйте інформацію з будь-яких джерел.

Використані джерела:

1. Баландина А. Паника в США: как американцы поверили во вторжение марсиан. 80 лет самому знаменитому розыграшу в истории радио. https://www.gazeta.ru/social/2018/10/28/12038653.shtml

2. Ольшанский Д.В. Психология масс. - СПб.: Питер, 2002.

3. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. // Вопросы философии. 1989. №3, 4.

4. Соціальна психологія. Під. Ред. Корнєва М.Н., Коваленко А.Б. – К., 1995.

5. We Can Blame YouTube And Ourselves For The Rise in Flat-Earthers, Says Study https://www.sciencealert.com/flat-earther-s-are-mostly-youtube-s-fault-but-none-of-us-are-helping


попередня стаття/наступна стаття